Якщо потрібна допомога, але важко розповісти дорослим, також можа звернутися на "гарячу лінію" за телефоном 116 111 (понеділок-п'ятниця з 12.00 до 16.00)

ПРОВИНА ВЦІЛІЛОГО

Сьогодні більшості українців, які виїхали за кордон або опинилися у більш безпечному місці в Україні, та навіть багатьом іноземцям знайоме відчуття провини. Цей соціально-психологічний феномен називають синдром "провини вцілілого". Цей синдром давно спостерігають при всіх авіакатастрофах, цунамі, виверженнях вулканів, війнах. Синдром «провини вцілілого» формується внаслідок пережитих подій, які стали причиною травматичного досвіду. Для цього явища характерне відчуття сорому та провини за те, що людина залишається живою, в безпеці у той час, як інші люди знаходяться в умовах, що загрожують їхньому життю. Провина — це не вроджене, а соціальне почуття. Воно виникає, коли в нас є переконання про те, як ми повинні себе поводити. І коли ми не діємо за своїми переконаннями, а бо діяди всупереч переконанням тоді й виникає відчуття провини. Усі почуття, які зараз у нас виникають, важливо усвідомлювати та говорити про них. Не пускайте на самотік свій стан. ЯК ВПОРАТИСЯ З ПРОВИНОЮ?

• Порада 1. Перш за все треба пам’ятати: ви ні в чому не винні. Не ви нападаєте на країну, не ви руйнуєте мости, будинки, розстрілюєте людей. Не ви в цьому винні.
• Порада 2. В першу чергу ми повинні рятувати і піклуватися про себе – це важливо! Добре спати, їсти щоб максимально бути в ресурсному стані.
• Порада 3. Щоб впоратися з провиною подумайте, що ви можете реально зробити. Якийсь перелік дуже практичних речей. Не ставити якихось надзвичайних цілей. Починайте з маленьких кроків. Щось реальне, що ви можете зробити і допомогти близьким, іншим людям, воїнам, країні.
• Порада 4. Якщо ви допомогли собі – ви маєте сили допомогти найближчим людям: вашим дітям, вашій сім’ї, а далі – вже й чужим людям, які з вами не пов’язані. Наприклад, бути волонтером, чи допомагати корисними порадами та контактами зі свого досвіду про те, як перетнути кордон, надіслати кошти ЗСУ, воювати на інформаційному фронті і т.д.
• Порада 5. Важливо в цей час спілкуватися з іншими людьми. Ви зрозумієте, що ви не одні в цих почуттях – сьогодні більшість українців та українок їх проживають.
• Порада 6.  Особливо корисним є таке спілкування з рідними. Щоб зберегти близькість з рідними, шукайте можливість розмовляти з ними. Таким чином ви підтримаєте один одного.
• Порада 7. Важливо розподілити всі свої вміння і робити найкраще те, що ти можеш. І саме цими вмінням допомагати людям, Україні!
• Порада 8. Зверніться до психолога. Ви не повинні терпіти це відчуття провини. Фахівець допоможе від нього звільнитися та допоможе знайти вам спосіб бути корисними.

Профілактика суїциду у дітей та підлітків

Психологічна просвіта батьків і педагогів про аспекти суїцидальної поведінки

дітей та підлітків у порадах "Що робити"

        ! Що робити батькам:

• виявляти любов і увагу. Нерідко виявляється, що в благополучній сім'ї, де батьки занурені в роботу, дитина вчиняє суїцид, тому що "не догледіли"
• наповнювати реальне життя дитини сенсами
• дозвольте дитині приводити друзів до себе додому
• влаштовуйте вдома спільні перегляди фільмів (по черзі дитина і батьки вибирають кіно для перегляду)
• знайомтеся з музикою, яку слухає дитина
• говорить відкрито з дитиною про смерть і життя, і про суїциди в тому числі
• цікавтеся шкільним життям дитини, будьте уважними до історій, які дитина розповідає про інших і про себе
• запевніть дитину, що її оцінки - це не вона сама, її "неуспішність" - це досвід життя, а не програна ставка на життя, що сама вона - і є цінність, а обставини змінюються самі або під нашим впливом
• найважливіше - навчити дитину змалку розмовляти з вами. Потрібно придивлятися до дітей в підлітковому віці. Дивитися, в яких соцмережах вони сидят, з ким спілкуються, чим цікавляться.
  Питання стану психологічного здоров’я здобувачів освіти та їхніх батьків
        У результаті військової інтервенції російської федерації до України, постало гостре питання стану психологічного здоров’я здобувачів освіти та їхніх батьків, що впливатиме на освітній процес у новому навчальному році.
        Зауважуємо, що будь-які потрясіння в суспільстві, особливо такі серйозні, як війна, коли багато громадян України втратили рідних та близьких людей, житло, роботу,звичний стиль життя і продовжують перебувати у стані невизначеності - сприяють збільшенню випадків домашнього насильства. Суголосно до статті 1. Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, між колишнім чи теперішнім подружжям або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Під час війни від домашнього насильства найбільше страждають традиційно вразливі категорії - жінки, діти, люди похилого віку, особи з інвалідністю, вимушені переселенці. Діти відчувають на собі подвійний вплив війни. Якщо у родині, де відбувається домашнє насильство, є діти - не варто тішити себе ілюзіями, що вони нічого не помічають й на них така ситуація ніяк не вплине. Діти все бачать, все відчувають, й нездорові стосунки між батьками можуть травмувати їх навіть більше за те, що вони побачили на війні. Дитина - свідок (або очевидець) насильства – теж постраждалий від домашнього насильства. Відповідальність за домашнє насильство несе кривдник із числа таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя. Згідно законодавства України за вчинення домашнього насильства передбачена відповідальність. Так, стаття 173² Кодексу України про адміністративня правопорушення (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ) передбачає собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб. Стаття 126¹ Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді громадських робіт на строк від ста пятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до пяти років, або позбавлення волі на строк до двох років (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 )

        Домашнього насильста можна уникнути, якщо жертва не буде мовчативертатися у випадках домашнього насильства: до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт насильства; на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям; до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0 800-213-103; до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).